Спочатку дослідники з Університету Південного Уельсу та Абериствитського університету вивчили шеститонний пісковиковий Вівтарний камінь завдовжки 4,9 метра, який лежить у центрі Стоунгенджа на Солсберійській рівнині. Пізніше сучасні методи аналізу спростували версію про його привезення із заходу Уельсу. У результаті геологи вказали на північний схід Шотландії як ймовірне джерело походження моноліта, але остаточно ще не встановили його.
Від минулих припущень до нового напрямку
Дослідження очолив почесний професор Університету Південного Уельсу Дункан Пірі. Команда поєднала нові спостереження за каменем із вивченням фрагментів із музейних колекцій. Геологи проаналізували структуру, мінеральний і хімічний склад та ізотопні характеристики. Почесний професор геохімії Нік Пірс наголосив, що Вівтарний камінь унікальний серед брил Стоунгенджа. Менші блакитні камені для пам’ятки подолали близько 225 кілометрів із заходу Уельсу.
Пошуки в Оркадійському басейні
Уже в Оркадійському басейні на півночному сході Шотландії дослідники шукали породу з таким самим набором ознак, але відповідного місця поки не знайшли. Тому пошук джерела Вівтарного каменя триває. Результати роботи опубліковано в журналі Journal of the Geological Society.


Залишити відповідь